Класний керівник

1 урок 2016

Щоб у серці жила Батьківщина: до 25-річчя Незалежності України

(На сцені прапор та символіка України)

Вчитель 1: Доброго дня, шановні діти, вчителі, батьки та гості! Вітаємо вас із початком нового навчального року, бажаємо здоров’я, наснаги і творчих успіхів.

Вчитель 2: Сьогодні наш перший урок ми присвячуємо 25-й річниці проголошення незалежності України.

Вчитель 1 : 25 років… З погляду історії – це маленький проміжок часу в 1000-літньому розвитку людства. А з точки зору розвитку й утвердження нової незалежної держави – це не так уже й мало.

Вчитель 2: Швидко промайнули роки, багато відбулося подій, виросло нове покоління молоді. Перед світом постала держава з давньою історією, національною духовною культурою, працьовитим, талановитим та миролюбним народом.

(Звучить тиха музика і інсценується «Легенда про Україну»).

(Голос ведучого за кулісами).

Колись, дуже-дуже давно, роздавав Господь землі державам. Багато зібралося їх біля Божого порогу. І кожна держава сподівалася отримати свою, найкращу часточку  на планеті. А потім усі вони, отримавши що хотіли, розходилися господарювати на своїх, Богом даних, землях. Але до загальної черги не встигла держава Україна. Важко працювала, втомилася і, втомлена, ледве прийшла до Бога. Стала осторонь і не сміє очей підняти. Господь побачив заквітчану красуню, покликав до Себе і запитав:

        – Ти спізнилася, Україно, поглянь – усі розійшлися зі своїми наділами. Де ти була?

        – Працювала, - опустила очі, з яких рясно посипалися сльози-перли, – прости мені, Господи, піду я…

          Поглянув Господь на дівчину-Україну, на її спрацьовані руки, на її втомлене, але таке гарне обличчя і відповів:

        – Знаю тебе, Україно, знаю. Знаю серце твоє вразливе та ніжне, знаю душу твою співучу і просту. Знаю, як ти спиш і прокидаєшся, як плачеш і радієш. Як працюєш важко. Як співаєш щиро. Знаю, як любиш простір і небо, волю і життя. Знаю, бо Сам сотворив тебе такою. Не йди, зачекай…

         А Україна йому відповідає:

        – Якщо немає в Тебе, Господи, землі для мене, піду я. Не забирай ні в кого, щоб мені дати. Мені чужого не потрібно…

          Господь погладив схилену голову заплаканої дівчини-України і відповів:

       – Не журися, Україно. Посміхнися і радій. І співай пісню гарну! Нову пісню. Тому що вподобав я тебе і не дам тобі сумувати! Є у Мене земля! Моя земля. Залишив  її Собі, щоб тішитися, але з радістю віддаю тобі! Пануй, господарюй, працюй і радій! Це земля, де перегукуються степи з небом, а зоряний простір вкриває собою тишу дерев, де гори шепочуться з ріками, а у небі співає жайвір. І сонце там особливе, і люди надзвичайні. Твої люди, Україно! Живи і радій! А Я з цього часу буду з тобою назавжди. Бо ти та земля, той край, що в Моєму серці…

         І Україна живе, і знають її людей у світі білому.

(Презентація «Україна за одну хвилину»).

(Виходять троє учнів).

1. Світлоока моя Україно,
Неповторна красуне моя,
Двадцять п’ять
Тобі сповниться нині –
І до тебе звертаюся я.

Час минув – 
Ти вже зовсім доросла!
Та ніхто не позаздрить Тобі
Все у Тебе нелегко й непросто,
Ти – в турботах, в сльозах і журбі.

2. Хоч від роду міцна й працьовита,
Хоч співуча і горда завжди,
Ти - брехнею весь вік оповита
І закута в кайдани біди.

Ти жадала любові і миру,
Щирих друзів, земного тепла,
Забагато ти мала довіри,
Опиратися злу не могла.

3. Прожени міражі і химери,
Стань міцною і гордою знов,
І нехай – вороги й кровожери
Більш не точать Святу Твою кров!

Пам’ятай, Ти у мене єдина,
І за Тебе молитимусь я,
Світлоока моя Україно,
Неповторна красуне моя.

(Виходять двоє ведучих).

1 ведучий. Україна – це країна болю і краси, смутку і звитяжної відваги, відчаю і незламної віри.

2 ведучий. 2016 рік, рік відзначення Україною 25-ліття своєї незалежності,

Український інститут національної пам'яті назвав Роком Державності – на честь

низки історичних подій, які привели до проголошення, а потім відновлення

Україною незалежності у ХХ столітті. Давайте пригадаємо ці історичні події.

1 ведучий. 22 січня 1919 року – на Софійській площі в Києві урочисто

проголошено Акт злуки УНР та ЗУНР в єдину незалежну державу. З цього

часу питання єдності української нації в українській політичній думці вже

ніколи не ставилося під сумнів. Упродовж наступних десятиліть Акт злуки

залишався символом боротьби за незалежну, соборну державу.

2 ведучий. 15 березня 1939 року – Сейм Карпатської України проголосив

Карпатську Україну незалежною державою.

Державною мовою Карпатської України проголошувалася українська.

Державним прапором затвердили національний синьо-жовтий прапор, а

державним гербом – сполучення крайового герба (ведмідь у лівому червоному

колі й чотири сині та три жовті смуги в правому півколі) з національним

(тризуб Володимира Великого з хрестом на середньому зубі). Державним

гімном оголосили національний гімн «Ще не вмерла Україна».

1 ведучий. 16 липня 1990 року – Верховна Рада Української РСР прийняла

Декларацію про державний суверенітет України. Державний суверенітет

визначався  як  верховенство,  самостійність,  повнота  і  неподільність

республіканської влади в межах території УРСР, незалежність і рівноправність

у міжнародних відносинах.

2 ведучий. 24 серпня 1991 року – Верховною Радою Української РСР прийнято Акт

проголошення незалежності України. Історичне рішення було прийнято

абсолютною більшістю: 346 голоси було віддано «за» проголошення

незалежності, лише 1 – «проти».

1 ведучий. 1 грудня 1991 року – відбувся Всеукраїнський референдум на

підтвердження  Акта  проголошення  незалежності  України.  Під  час

демократичного волевиявлення український народ підтвердив і засвідчив

прагнення жити в суверенній державі. Важливим етапом у житті країни було прийняття 5 сесією верховної Ради України 28 червня 1996 року Основного Закону України – Конституції. І Сьогодні Україна – суверенна, незалежна, демократична держава.

2 ведучий. Ми – свідки історії. Варто згадати події, що сприяли утвердженню та зміцненню української незалежності. 2 вересня 1996 рік – Введення національної грошової одиниці – гривні.

1 ведучий. 2004 рік – Майдан, Помаранчева революція  та обрання президентом України Віктора Ющенка.

2 ведучий. 2007 рік – тандем  Україна – Польща отримав право на  проведення однієї  із найголовніших спортивних подій світу – Євро-2012 – і вже  влітку 2012­го футбольне свято прокотилося 4­ма українськими  містами.

1 ведучий. 2013-2014 роки – Євромайдан, Революція Гідності.      Втеча Президента В. Януковича з України до Росії.

2 ведучий. Травень 2014 року – обрання Петра Порошенка президентом України та підписання 27 червня 2014 року угоди про Асоціацію з Європейським Союзом.

1 ведучий. Лютий 2014 року - Анексія Криму Росією. 2014-2016 роки - Російська збройна агресія на Сході України.

2 ведучий. Нині  Україна переживає надскладний етап становлення державності. Кожному українцю доводиться робити свій громадянський вибір, від якого залежить доля України.

(Виходять троє учнів.)

1.     Моя Україно, що сталось з тобою?

Чому закриваєш обличчя рукою?

Така молода, а розтоптана сумом…

Чому знов тривожать тебе хмарні думи?

2.     Чому погляд сповнений розпачу, болю?

Моя Україно, що сталось з тобою?

Пізнала ти болі гіркої розплати

За те, що наважилась їй довіряти.

3.     За те, що повірила старшій сестрі,

Отій, що кинджал устромила тобі.

Не плач і не падай у прірву знемоги,

Добро – завжди вічне. Добро переможе.

(Виходять ведучі).

3 ведучий. На долю нашого покоління випала війна. Анексія Криму, псевдореферендуми в Донецькій та Луганській областях, сотні невідомих, похованих під номерами. Це далеко не всі страхіття, які випали на долю українського народу. Але ми зуміємо вистояти та врятувати своє майбутнє, адже сьогодні наші земляки проявляють відчайдушну відвагу та єдність, витримку та милосердя.

4 ведучий. Тисячі волонтерів, ризикуючи власним життям, доправляють у зону АТО необхідні продукти та речі. Зараз складно полічити, скільки чоловіків полягло за нашу країну. Найстрашніше те, що матерям доводиться прощатися зі своїми синами, які можуть ніколи вже не повернутися. В’ячеслав Носенко, Олександр Потій, Віктор Мельник – це  наші земляки, які загинули при виконанні військового обов’язку  в зоні проведення антитерористичної операції.

1 ведучий. (за кулісами). Жінко, чого ви плачете?

                                          Ваш син – герой.. Ви, що, не бачите?...

                                          Ще цей хлопчина і он той…

(Вірш «Герої не вмирають»).

            Героєм... був мені завжди...

З тих пір коли почав... іти...                                                     

З тих пір... коли сказав він «мама»...                                   

Я так раділа... так ридала....                                                    

Від щастя сльози проливала. -

Так ніби знала... ніби відчувала

Я так його тримала...

            Так оберігала...

            Та все ж пішов....

             За іншу битись маму....  .

             Мені ж залишив вічну рану...

                А я дзвонила, кажу:

               «Сину, іди додому... бо там гинуть...».

А він: «Неправда... тут все мирно...».

Мені від того було дивно...

І я його чекала... так чекала...

Він вернеться... я вірила... я знала...

І він приїхав не колись... а нині...

Виходжу я... дивлюсь... моє дитя у домовині...».

Як справи синку?

Ну, кажи, як справи?...

Чого мовчиш... не хочеш подивитися на маму?

Відкрий же очі... вставай... ти хочеш так лежати?

Втомився, певно... вирішив поспати...

Боже... я тебе укрию...

Ти ж такий холодний...

Живіт запав... напевно, ще й голодний...

Ходи, я вже на стіл накрила....

Ходи, тебе чекає вся родина»...

А люди кажуть, що здуріла...

Що мертву так трясу дитину...

Та що ті люди... що вони там знають...                

мій син – герой.. герої  не вмирають...

(Презентація і пісня «Біля тополі»).

3 ведучий. Ми закликаємо вас сьогодні пригадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам’ять усіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

4 ведучий. І ми щиро віримо, що наша країна переможе, ми разом зможемо подолати всі негаразди. Потрібно лише не бути байдужим та щиро вірити у світле майбутнє.

3 ведучий. Український народ знайде в собі силу і волю, щоб подолати всі труднощі, розумно використати найкращі національні надбання та світовий досвід на шляху розбудови своєї держави. Україна – наша земля, наша держава, і господарями в ній є ми, українці!

(Вірш про українців).

Ділові, немов американці,
Пристрасні, неначе мексиканці,
І співучі, наче італійці,
І розсудливі, немов оті англійці.
Як китайці, дуже працьовиті,
Винахідливі, такі талановиті!

Може, навіть трохи скупуваті,

Та душею щедрі і багаті.

А також веселі та гостинні –

В цьому, мабуть, схожі на грузинів.

Як цигани трохи галасливі,

 Інколи хитрющі та кмітливі.

Як французи, дуже емоційні.

Чуйні і ласкаві, експресивні.

Наче німці, здібні і практичні,

Ніби чехи, милі, симпатичні.

Як ніхто, завзяті і дбайливі,

І дотепні, й мудрі, жартівливі.

А іще міцні, сміливі, дужі,

До чужого горя не байдужі.

Ще - охайні, чемні, незрадливі,

А до того всього - ще й вродливі!

Ось такі з тобою ми, земляче..

І терплячі, надто вже терплячі...

3 ведучий. Ми, українці, свято шануємо  свої традиції, адже із знання свого родоводу, історії рідного краю починається людина. Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, добре слово сусіда, незамулена криниця, з якої пив воду мандрівник – все це родовідна пам’ять, наша історія, наші символи.

4 ведучий.  Україно, моя вишиванко,

                   Ти мій рай, моя радість і доля.

                   Я без тебе, як день без світанку,

                   Я без тебе, як жайвір без поля.

(«Пісня про вишиванку»).

(Після пісні виходять 4 учнів).

                         Моя найкраща в світі сторона!

Чарівна, неповторна Україна!

Для мене в цілім світі ти одна                       

І рідна, й мила, дорога, єдина!

Ми всі малі пагінчики твої

Прийшли у світ, щоб в нім добро творити.

Хоч, може, й кращі є на цій землі краї,

Та нам судилось в Україні жити.

Ми - патріоти  - дочки і сини

Для твого блага - все в житті здолаєм!

Бо ти найкращий, краю мій ясний!

Вітчизну й матір ми не вибираєм.

                       

                        А просто любимо, бо це земля свята.

                         Вона нас народила і зростила.

Вітчизною зовемо неспроста,

                      Бо нам дала вона і душу й  крила!

                                       (Виходять вчителі).

1. Я вірю, прийде, прийде та пора,

Де кожен день, як пісня солов’їна.

Де житиме для щастя і добра

Моя, дітей моїх й онуків Україна!

2. Зовсім скоро настане той час, коли ви, юні друзі, закінчите школу, й у ваших руках, як і в руках мільйонів інших громадян  України, буде доля нашої держави. Тож своїми знаннями, працею, своїми досягненнями  славте її. Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю, бережіть волю і незалежність України, поважайте свій народ і його мову солов’їну. Шануйте себе і свою гідність і будьте шанованими іншими.

Ведучий 3 . Ми все подолаєм. Ми все переможем,

Бо ми Українці.

Ведучий 4. І нам воля Божа

Терпіння, наснаги і сил посилає,

Разом: Бо рідна Вкраїна – це все, що ми маєм!

(Фінальна пісня «Україна – це ми!»)