Сценарій до Дня Святого Миколая

Сценарій до Дня Святого Миколая

Ведучий 1. Ми зібралися у школі

                   В нашім гарнім, добрім колі,

                   В нашій радісній родині,

                   Бо велике свято нині.

Ведучий 2. На увесь світ відомий Санта Клаус, що приносить дітворі багаті передноворічні подарунки. У нас це робить Дід Мороз. А колись в Україні був свій національний покровитель передноворічних дитячих розваг, і називали його Святий Миколай.

Ведучий 3. Три свята – Варвари, Савки, Миколи – «глядять одне одного», бо йдуть вони підряд (17, !8, 19 грудня) і звуться миколаївськими. До Святого Миколая люди ставляться з особливою повагою, оскільки його вважали другим після Бога заступником на землі.

Ведучий 4. Народне прислів’я каже: «В кожнім році два Миколи: на 1-го Миколи не буває холодно ніколи, а на 2-го Миколи не буває тепла ніколи.» Свято весняного Миколи припадає на 22 травня, зимового – 19 грудня: «Микола бородою трясе – зимі дорогу стеле!»

Ведучий 5. З ім’ям Св. Миколи Чудотворця  пов’язано чимало інших влучних прислів’їв, приказок, вірувань, прикмет. Наприклад: Після Миколи пшениця вкриє поле. Як на Миколи впаде іній – буде гарний урожай хліба.

Ведучий 6. Про Чудотворця існує багато легенд. Одного разу Миколай вирушив морем у Палестину. Та зчинилася буря, і на кораблі зламалася щогла. Моряк, який хотів її полагодити, впав і розбився. Миколай увесь час стояв і молився. І сталося диво: буря вщухла, а мертвий моряк ожив.

Ведучий 7. (Підходить до ікони і розказує). Подивіться на зображення Св. Миколая. Ласкаве обличчя, добрі очі, сива борода. Образ Миколая Чудотворця, який творить на землі добрі діла, дійсно, використовується у багатьох легендах, переказах. У народних переказах Св. Миколай боронить людей від стихійних лих, а найбільше – на воді. Всі рибалки у своїх куренях мали образ Св. Миколая, виходячи в море, брали його з собою.

Ведучий 8. Вважається, що він – захисник усіх бідних та знедолених. Та найбільше його поважають діти, для яких він є охоронцем.

Ведучий 9. Дуже давно, 1600 років тому, жив собі у місті Мирах, що в малій Азії, хлопець на ім’я Миколай. Був він сиротою: його батько і мати померли, залишивши сину велику спадщину. Миколай був дуже хорошим і вирішив роздати своє добро бідним. Щоночі накладав Миколай повен мішок – м’яса, хліба, медових паляниць, одягу, грошей – і непомітно від челяді виходив з дому, розносив усе по селу, розкладаючи біля порога осель, де жили бідні й діти. Уранці дивився Миколай з даху свого будинку, як раділи люди.

Ведучий 10. Коли помер Миколай і його душа стала перед Господнім престолом, Господь запитав, чого бажає Миколай в нагороду за добре життя на землі.

-          Нічого не бажаю. Тільки дозволь мені, Боже, сходити час від часу з неба на землю і відвідувати дітей.

-          Знав я, яке буде твоє прохання, - усміхнувся ласкаво Господь і продовжив. – Щороку в день твоїх іменин зможеш сходити на землю.

І з того часу щороку Св. Миколай ходить по землі й розносить дітям подарунки 19 грудня в свої іменини

Ведучий 11. Знає Св. Миколай, що всі малі діти – добрі й чемні, мають хороші серця, люблять Бога, свій український народ і рідний край – Україну. Цим дітям будуть чудові дарунки, а тим, хто не дуже поважав старших, не слухав батьків, покладе Миколай під подушку різку.

(Виходять інші учні).

1-й учень. Є в народу нашого чудові традиції:
Колядки, щедрівки, є і вечорниці.
Ось настав чудовий день,
Повний сонця і пісень,
Повний пахощів для друзів,
Що зібрав їх в дружнім крузі.
Показати хочем нині,
Як у нашій Україні
Ми святкуєм Миколая.

2-ий учень. Сніги покрили поля і гори,
Інеєм блищать і ліс, і гори
Іде до нас крізь ниви й гори
Святий угодник Миколай.

3-ий учень. Пісню слави заспіваймо
Щирим серцем нині враз,
Миколая зустрічаймо
В цей святий величний час.

4-ий учень. Що він несе у своїй торбині?
Багато гарних забавок
Несе чемненькій він дитині,
А для нечемних- жмут різок

5-й учень. За ним спішаться янголята,
Тримають книги у руках.
Що,  декому з нас треба дати
Уже списали в тих книжках.

6-й учень. Святий ти, добрий Миколаю,
На тебе ждемо вже давно,
Що даси Ти нам, про це не знаєм,
Та просимо Тебе одно:
Ти нашим родичам дай сили,
Щоб виховати нас могли,
Щоб тої втіхи ще дожили,
Щоб доросли їх дітлахи.

7-й учень. А всьому нашому народу
Ти добру долю принеси,
Усяке зло й лиху пригоду
Від України відверни.
А нам в здоров’ї дай зростати,
Завзяття й сили нам надай,
Щоб ми з руїн могли підняти
І звеселити рідний край.

 8-й учень. Я у Бога завжди прошу
Не цукерок і не грошей,
А здоров’я мамі й тату
Миру, щастя в нашу хату.
Слави, й волі всій родині,
Нашій рідній Україні.

9-й учень.  Святий, небесний Отче Миколаю,
До тебе діти прибігають,
І просять щиро: “Нас ти не забудь,
І в ніч чудес з дарунками прибудь”.

10-й учень.  В небі – метушня і рух, -
Янголята працю мають:
Білий тріпають кожух
Для Святого Миколая.

Учениця: І приходить він до нас
Перед Новим роком –
Добрим, щедрим, і багатим
Пресвятим пророком

Учень: Ой, щось довго він не йде,
Чи дороги не знайде?

Учениця: Ой смішний! Та ще ніколи
Ми не бачили Миколи!
Бо приходить він тихенько,
Коли дітки сплять любенько.

Вчитель: До вашої уваги вистава “В надвечір’ї Святого Миколая”.

В надвечір’ї Святого Миколая

Всі чекають Миколая,
Всі на світі — кожний край,
Та не кожний, мабуть, знає,
Хто ж то добрий Миколай.
Жив колись давно на світі
Десь у Азії юнак…
Роздавав дарунки дітям
Той багатий одинак.
Бідним дітям у потребі
Дарувати він любив,
Аж Господь Вседобрий
в небі Миколая полюбив.
Став єпископом всезнаним
Миколай, і чемно жив,
Особливої пошани
Він у Бога заслужив.
Запитав Господь: — Що хочеш
За свої заслуги ти?
— Хочу, Господи, я хочу
Раз у рік на землю йти:
Завітати в кожну хату,
Всіх вітати знов і знов,
Чемним дітям роздавати
Подарунки за любов.
І отак щоразу, діти,
Вам щороку Бог дає:
Миколай мандрує світом —
Подарунки роздає!
Він за них не хоче плати,
Лиш, — як то велить Господь, —
Батька, матір шанувати,
Рідну церкву і народ!

(Піднімається завіса, на сцені вистава «В надвечір’ї Святого Миколая»).

Дія І
(Кімната. Оля і Софійка сидять за столом, вчаться. Роман сидить осторонь з книгою. Маруся ходить по кімнаті. Зошит у руці).

Маруся. 6 х 6 = 36, 6 х 7 = 42, 6 х 8 = …

Роман (нахиляється і підказує). 70!

Маруся. Залиш, а то поскаржуся мамі!

Роман. А ти — донощиця!

Оля. Спокійно, діти! Невже гарно так сваритися братові з сестрою?

Софійка. Та ще перед самим Святим Миколаєм. Добре заслуговуєте собі обоє на різки.

Маруся. Ах, я забула! Завтра Святого Миколая! Що тоді він нам принесе?

Роман. Тобі, напевно, різку — таку довгу, таку широку, сажею обліплену, мотузкою обчіплену.

Маруся. А тобі вночі поставить у головах мітлу, таку височезну, таку широчезну, раками попідтикану, жабами позавивану.

Роман. Дурниці плетеш! Де це ти бачила, щоб на мітлі раки і жаби водилися, та ще й взимку!

Оля. Діти! Залиште пересварки, бо нам вчитись не даєте. Закінчуйте швидше уроки, а то незабаром надійде мама і будемо вечеряти.

Маруся (починає знову ходити). 7×2=14, 7×3 = 21…

(Роман ходить в протилежному напрямі й штовхає Марусю, коли стріне).

Оля (встає). Ну! Годі вже вчитися, темно. Треба лампу засвітити.

Софійка. Ні, не треба світити, посидимо так трохи, поки мама прийде.

Роман і Маруся. Так! Так! А ти нам, Олю, що розкажеш!

Оля. А про що вам розповісти?

Маруся. Про Святого Миколая! Як то він по світі ходить, як дарунки дітям носить, що, кому, за що?

Роман. З білим Ангелом небесним і з чортиком хвостатим.

Оля. Тож, послухайте! Ось розкажу, як там у небі готуються до завтрашньої днини, щоб дітям радість принести.

Ой, там в небі рух тепер на диво:
Шиють, тешуть, ліплять, місять тісто.
Над усім сторожить пеналиво
Діва Мати, Марія Пречиста.
Ангелів у райський сад послала
Яблучок, горішків назривати,
А сама з святим Зосимом стала
Медівник солодкий випікати.
Тесля йосиф струже, витинає
Забавки з пахучої кедрини,
А малий Ісусик помагає,
Щоб на час все було для дитини.
Ось принесли з Божої книгарні
Книжечок усяких много-много,
Є казки там, віршики прегарні,
Образочки для світа малого.
Позсипали ангели у міхи
Всі дарунки, все добро чудове,
Що там буде між дітьми утіхи!
Що там буде крику і розмови!
Вже готов Микола до дороги.
Теплий плащ одяг поверх від вітру,
Взяв костур, постоли взув на ноги,
На чоло повис злотисту митру.
Передом ідуть ангели з кошами,
Святий Петро їм браму відчиняє,
Тиха нічка звисла над хатами,
Сніг біліє, ясна зоря сяє..

(Всі хвильку мовчать).

Маруся. Ой, як гарно! Так хотіла б я побачити Святого, але він так нишком ходить, що ніхто його не бачить, лиш дарунки підкладає вночі під голову.

Роман. Ах, коли б я його побачив, то попросив би…

Оля. Що такого?

Роман. Набір фарб для малювання.

Маруся. А я багато барвистого паперу для витинання.

Софійка. А я книжечку!

Роман. Мені здався б ще ножик для роботи.

Оля. Що ж, як будете сьогодні лягати спати, помоліться щирим серцем до Святого Миколая. Може, він вас і почує, й подарує те, що так просите для себе.  (виходить).

Маруся і Роман. Так справді буде?

Софійка. Може …

Роман. Тобі різка.

Маруся. Тобі різка ще й довжелезна! (Сміються і вибігають).

Софійка. Лягаєм скоріш спати, щоб Миколай до нас прийшов.

Маруся. Але ж помолитися треба до Святого Миколая.

(Молитва.. Гасять світло. Діти лягають).

Молитва до Святого Миколая.
Святий, небесний, Отче Миколаю,
До тебе діти Нині прибігають,
І просять щиро: —
Нас Ти не забудь,
І в ніч чудес
З дарунками прибудь,
Хай повні ласк
Долоні чудотворні
Усіх сиріт
Опущених пригорнуть.
Всім тим, які
Без мами і без тата,
Зішли найбільше
Ласк і благодатей.
Про тяжко хворих,
Отче, пам’ятай,
Калікам силу
І здоров’я дай,
А тим, що десь
Караються в неволі,
Потіху дай
І полегши недолю.
А ми за себе
Просим небагато,
Бо в нас є мама
І працює тато,
Один дарунок,
Отче, всім подай:
Хай Воля злине
В наш далекий край!

 Дія II

(Діти сплять. Виходить ангел).
Ангел. Ой як тихо, це добре, бо зараз прийде Миколай роздавати подарунки.

(Стук в двері. Заходить чортик).

Чортик. Довкола ніч, судома зводить тіло,
А їсти нічого і горло заболіло.
А голод ну такий, що ледве копита тягну,
Я б вже з’їв цукерки, мармелади, горішки,
Грушки, марципани, цитрини, яблука, банани.
Ой холодна тут зима, в пеклі холоду нема.
Одягнувся ніби літом, в пеклі жар, а зима на світі.
Я без шапки та кожуха і відмерзають мої вуха.

(Стрибає на одній нозі,тре вухо).

Чортик.
Хто живе у цій оселі.
Люди злі, а чи веселі.
Чув я, що у них є дітки
І що вони роблять збитки,
Де вони тут поховались,
Чом зі мною не вітались.
Я їм різку приволік
Дія нечемних добрий лік,
І дівчатам задавакам,
І хлопцям розбишакам,
Які не слухають ні мам, ні татусів,
Ні бабусів, ні дідусів.
Ха-ха, хі-хі, даруночки такі.
Я, чорт кучерявенький, маю двоє ріжків,
хвостик чималенький, цап’ячі ніжки.
Є у мене капелюх-невидюх,
як затягну на ріжки стаю дух.
Тоді йду я до діток.
І веду їх у куток,
а в куточку стиха
навчу всякого лиха.

Ангел (до чорта). Згинь, маро, нечиста сило!
Хай живуть тут всі щасливо.
В хаті цій хороші діти,
Добрі, щирі і привітні,
Вміють Бога шанувати,
Батька й матір поважати.
Хоч маленькі ручки мають,
Але вдома помагають.
Тож за чемність, доброту,
Будуть мати дяку не будь-яку.
Вже стоїть в нас біля хати
І дарунки хоче дати.
У цей вечір зимовий
Миколай прийшов святий.

 (Стук в двері. Заходить Миколай і має торбу з подарунками і вагу).

Миколай. Що за шум ви учинили! Дітей побудете! Як подарунки будемо роздавати.

Чорт. Не дамо їм анічого.

Ангел. Ось цих троє — добрі діти, чемні, пильні. Треба їм щось подарувати.

Чорт. Чемні? Га, га, га! Ось нема ще й години, як сварилися.

Ангел. Жартували, як звичайно малі діти.

Чорт. Жартували? А забув, як твій Роман чемненький кинув Софійці у борщ муху, вибив миску у сусідки?

Ангел. Правда, вибив. Але віддав їй за те всі гроші, що дістав на іменини.

Святий Миколай. Зважимо все добре і зле на цій вазі небесній.

Чорт (кидає на вагу). Ось тут сварка, тут муха, а тут шиба, тут непослух мамі, незмовлена молитва.

Ангел (кидає собі). Тут подарунок сестрі…

Чорт. Не зрівняє гріхів подарунок!

Ангел (зажурено). Що робити? Треба хлопчину рятувати! Ах, згадав! Він і сам добре вчиться, і товаришам допомагає! Колись цілий місяць у дощ-негоду кожен день ходив до свого друга додому, коли той хворів і вчив разом з ним уроки (Кидає). Перемогло добре діло! Треба дарунок дати.

(Дарує фарби і підходить до Марусі).

Добра ж дитина — чепурна, пильно вчиться.

Чорт. Пильно? Га, га, га! А таблички множення не вчить та ще й досі не знає.

Ангел. А подругам допомагає…

Чорт. А мамин цукор з шафи витягала.

Святий Миколай. Зважимо все добре і зле на оцій вазі її бесній.

Чорт. Язик показувала братові у гніві.

Ангел. Зате, яка вона дома помічниця! І прибере, і підмете в кімнаті. А ціле літо у квітнику порається. Старшим у всьому допомагає та й сама завжди чепурна й охайна. Треба і їй дарунок дати. (Дає дарунок, підходячи до ліжка Софійки). Тепер оцій старшенькій треба щось подарувати, Софійка зветься вона, тихе дівчатко, вдумливе, а в науці — перша в класі.

Чорт. Тиха, вчена, але горда. Над усіх в класі несеться, непривітна

Святий Миколай. А гординя — гріх великий.

Ангел. Родичів все слухає.

Чорт. Не з любові, а з гордині, що вона, бач, добра дитина.

Святий Миколай. Зважимо на добре.

Чорт. Ось гординя — гріх великий, ось завзяття, непривітність.

Ангел. А тут пильність у науці, послух.

Чорт. Не зрівняти гріх і послух.

Ангел. Що робити? Як дівчину врятувати? О, знайшов! Як у церкві за героїв наших службу відправляли, за борців тих молоденьких, що за волю голови поклали, Софійка в церкві молитви слала щирим серцем.
 І сплакнула — ось ці сльози (показує).

Святий Миколай. Поклади на вагу. Це — найкращі у Бога перли-сльози за народ пролиті.
(Вага падає вниз).
Чорт. Ах, які ж вони важкі!

Святий Миколай. Бо в тих сльозах біль народу і страждання, лихоліття і надії, і змагання за свободу.

Ангел (радісно). Перемога! Треба їй дарунок дати. (Дарує).

Святий Миколай (благословляє дітей). А тепер прощавайте, діти. Спіть спокійно, докіль ранок вас не збудить до нової праці. Хай вам сняться сни солодкі, а в житті
йдіть шляхом добра, правди і любові.

(Усі виходять).

Чорт (повертається). Ну, вже мушу й я дарунок їм лишити, аби знали що був тут і Антипко з пекла родом, що діточок не забуває, що про них дбає.

(Кладе кожному різку в голову і виходить. Минає декілька хвилин).

1-ий чорт. Не бійтеся, діти чесні
Я до вас посол небесний,
З пекла поміч я покличу
Владу свою возвеличу.

2-ий чорт. Кажуть люди – чорт не спить
Та й не може спати,
Поки між людьми він
Друзів буде мати.

1-ий чорт. Діточок ось цих ми
Всіх завжди пильнуєм,
Як діло зроблять злеє
Всіх собі натуєм

2-ий чорт. А такі бувають
Що брехати люблять
Старших не шанують,
Все собі пустують.

1-ий чорт. Для них пекло вже готово,
Сковорідка там здорова.
Кайданами закуємо,
І з собою заберемо.

2-ий чорт. Там ви будете горіти
І помалу тліти – мліти.
Подарунки Миколая
Не побачать діти – а й я!

(Підходить ангел із хрестом. Чорти  ховаються).

Ангел. Годі вже, Антипку,
Чур тобі та дзусь,
За своїх діточок
Я зовсім не боюсь!

Чорт. Гаразд, ми йдемо до пекла,
Бо там завжди тепло
Не розмахуйте хрестами,
А то стануть всі чортами,
Хто не слухав тата й мами!
Ха-ха-ха! (тікає)

(Ангел також виходить)

Маруся (встає). Що це було? Мені снилося, що Святий Миколай тут стояв біля мене. З ним був Ангел, як сніг білий, чортище препоганий (оглядається). Боже! Різка! (Плаче).

Роман. Хто це плаче? Ти, Марусю? Ага, бачу вже дарунок оглядаєш. Правду я казав, сестричко. Різка.

(Огладається, бачить свою різку, хоче її заховати, але Маруся побачила).

Маруся. Не заховаєш! І ти, бачу, у дарунок її маєш! Але (знову плаче) чому нічого не приніс у дарунок Миколай?

Софійка. А ви що так розкричалися з самого ранку свята? А, різки подіставали! То катюзі — по заслузі (Оглядадається, бачить різку). Ох?

Роман. Не заховаєш!? Я вже бачив! І ти, сестрице, прут дістала. А краще таки було б, якби ми ще, крім різки, щось дістали від Святого. (Входять мама і Оля).

Мама. Ну що, діти, як вам спалося? Що вам снилося цієї нічки?

Оля. Щось, бачу, ви невеселі. А, різки приніс Миколай?

Мама. Різка — теж дарунок, ще й з такими стрічками — буде чим перев’язувати коси. А тепер перешукайте пильно ліжко, може, там ще щось знайдете, крім різки.

(Шукають, знаходять, радісно викрикують, показують дарунки).

Роман. Фарби, ножик і цукерки!

Маруся. Медівник, папір, яблучко!

Софійка. Книжка, стрічки, рукавички!

Мама. Задоволені своїми дарунками?

Діти. Так, так, люба матусю!

Роман. А від кого ті різки?

Оля. Це вже чорт Антипко підклав їх, щоб ви не дуже пустували на радощах.

Софійка. Ті різки повтикаємо за ікони, приберемо ними хату. (Кладе за образами).
Святий Отче! Обіцяємо завжди добрими бути
І в житті, і в молитві тебе не забути.
Святий Отче Миколаю! Ми всі — твої діти,
Поможи нам  життя наше  уміло прожити.

(Пісня «А хто, хто Миколая любить» Після закінчення вистави, виходять усі учасники свята, св. Миколай звертається до всіх)

Миколай. Я й не сподівався, що такі ви завзяті
І на таланти усякі багаті.
Як на землі я з вами був.
Як дітям я дари давав, до добрих справ всіх закликав.
Наказував вам чесно жити,
Зла не робить, людей любити.
Всі ті діти, що є тут в цю хвилину,
Не одно в цім році добро учинили.
Хай же всі сьогодні спільну втіху мають,
І мене, як завжди, добре згадують
Чи добро, чи лихо, чи гірка година,
Будьте, любі діти, такі славні й нині,
Зростайте на славу нашій Україні!
Шануйте старших,
Любіть свій край, свою мову,
Будьте ви гідна нації основа!
Про це ви ніколи, прошу, не забудьте!

Учениця. Не зачиняйте сьогодні двері,
В душі впускайте світло небесне.
Як згаснуть свічі після вечері,
Ждіте на зустріч з гостем чудесним.
Хай він приходить усім на втіху,
А з ним крилаті злітаються мрії,
Приносить радості повнії міхи,
Злагоду в сім’ї, в серце надії.
Хай він навчить нас, добрий, негордий,
Як своє серце усім дарувати.
Хай нам розкаже що то не сором
Бабусині руки поцілувати.
Дасть зрозуміти, чому дідусеві
Інколи зблисне в оці сльозина.
Серцем відчути, як тато й мама
Тихо цілують сонну дитину,
Хай допоможе в щедрості духу
Не осудити нікого суворо,
Дружнє плече і братню руку
Хай посилає нам в щасті і в горі.
Хай Миколай нас здарує умінням
В очах учителя прочитати
Любов велику й велике терпіння,
І справедливість. Бо вчитель – як мати.
Нехай приносить Отець Небесний
Здоров’я міцного у нашу родину,
Хай оборонить від зла й неправди
Нашу Вітчизну, любу Україну.

Вчитель. Дорогі діти! Дорогі гості! Життя Святого Миколая дає нам важливий урок – бути щирими, лагідними, працьовитими і милосердними. Адже дарувати щастя людям, які поруч, - це найголовніше багатство у житті!